Колись я мала мрію

втекти у теплий вирій

та як завжди не вмію

ту мрію утримать.

Вона весь час

кричала

не впевнено благала

щоб я її навчила

над хмарами літать.

Та я їй говорила

і днем за днем молила

що то є — найпростіше

такою як всі стать.

Але вона не зріла

їй хтілось того дива

та й я сказала сміло :

— Не звикла ти, втрачать!

Та мрія зупинила,

мене і полетіла

у невідомий напрям

над хмарами літать.

Я геть не шкодувала

і вслід їй помахала

Навіщо мені мрія ,

яку всі будуть мать ?